вівторок, 16 вересня 2014 р.


Психолого-педагогічна реабілітація дітей з психофізичними вадами: роль батьків, педагогів, психологів, соціальних педагогів

Важливу роль у здійсненні корекційно-реабілітаційної роботи належить педагогу та батькам.

Діяльність педагога в корекційній роботі спрямована на розвиток і формування особистості, забезпечення соціально-психологічної реабілітації і трудової адаптації учня, виховання в нього загальнолюдських цінностей, громадянської позиції. Реалізація цієї мети відбувається через виконання основних професійних завдань залежно від посадових обов'язків педагога. Проте, незалежно від посади і закладу, педагог виконує певні види корекційно-педагогічної діяльності, які відрізняються лише обсягом, спрямованістю, але співпадають за когнітивним та організащйно-операційним компонентом.
Щодо корекційної функції педагога , вона спрямована на:
-          виправлення чи послаблення порушень психофізичного розвитку дитини;
-          профілактика у складі структури розладу;
-           створення умов для витку дитини з вадою інтелекту, цілісне формування особистості дитини;
-          • навчання батьків прийомів організації ігрової та навчальної діяльності дитини.
Основні знання педагога, що хоче проводити корекційно-реабілітаційну роботу:
• закономірності та особливості розвитку психіки дітей, що мають вади;
 • теоретичні основи корекційної роботи з дітьми, що мають психофізичні вади;
  засоби та методи корекції пізнавальних процесів та емоційно-вольової сфери залежно від ступеня вади та віку дитини;
  зміст і методи роботи щодо формування дитячого колективу;
  способи поєднання навчальної та виховної роботи з корекцією вад психофізичного розвитку дітей.
Основні вміння педагога, що хоче проводити корекційно-реабілітаційну роботу:
• проводити комплексну роботу з профілактики, послаб­лення розладів психофізичного розвитку дітей з порушеннями інтелекту у навчально-виховному процесі: створювати умови для повноцінного розвитку особистості розумове відсталої дитини;
•      володіти різноманітними засобами та методами корекції пізнавальних процесів, емоційно-вольової сфери, поведінки дітей: проводити корекційну роботу (цілісна система педагогічного впливу);
  формувати дитячий колектив відповідно до стадії його розвитку;
  навчати батьків окремих корекційних прийомів і методів.

Не викликає сумніву й те, що вимоги до особистості й професійної діяльності корекційного педагога — особливі, оскільки об'єктом впливу цього спеціаліста є діти з особливими потребами. Аналіз практики спеціальної освіти засвідчує, що особистісні якості фахівця у сукупності з глибокими професійними знаннями і вміннями набувають вирішального значення у результативності корекційної роботи з дітьми з вадами психофізичного розвитку.
Найважливішими рисами професійного характеру можна вважати:
   потребу у спілкуванні з дітьми; в оволодінні спеціальними педагогічними знаннями, вміннями і навичками; в проведенні корекційно-виховної роботи з дітьми; постійному поповненні своїх знань, проведенні педагогічних досліджень, професійному самовихованні;
   соціальну і професійно-педагогічну спрямованість: громадянськість, соціальну активність, захопленість професією, вірність життєвим інтересам дітей з особливими потребами, творчість у педагогічній роботі, впевненість в оптимістичній перспективі колекційного впливу, принциповість, відповідальність, професійну працездатність:
   у ставленні до вихованців — доброту, любов до дітей, гуманізм, порядність, емпатію, справедливість, чесність, вимогливість, тактовність, товариськість:
   інтелектуальні риси: уважність, спостережливість, кмітливість. продуктивність пам'яті, критичність мислення; глибину, широту, логічність, прогностичність розуму; педагогічну допитливість, творчу уяву;
   вольові риси: самовладання, цілеспрямованість, наполегливість, рішучість, дисциплінованість, витриманість, власна організованість, ініціативність;
   емоційні риси: врівноваженість, емоційно-моторну стійкість, стенічність емоцій, емоційну виразність;
   професійні якості: педагогічний такт, освіченість, педагогічну майстерність, новаторство, професійне самовиховання, самопрезентацію, професійну чесність і порядність.
Основа професійно-особистісної позиції педагога в спеціалізованому закладі :
  рівне, турботливе ставлення до дитини у поєднанні з поміркованою вимогливістю, незалежно від ступеня виразності й характеру порушень її розвитку;
  бажання і здатність розуміти проблеми дитини з психофізичними вадами;
  вміння бачити і радіти кожному успіхові дитини і найменшим її досягненням;
  готовність зрозуміти і прийняти інтереси дитини, погляди, настрій, моду, кумирів;
  ставлення до оцінки діяльності дитини як інструмета діагностики її особливостей і стимулювання досягнень, а не лише як до засобу холодної констатації порушень в її розвитку;
  толерантність, що виявляється як професійна якість у витримці, самовладанні в різних педагогічних ситуаціях, незалежно від фізичного і душевного стану педагога-дефектолога;
  готовність до усвідомлення, критичного переосмислення способів і прийомів власної професійної діяльності, її результатів, а також діяльності всіх учасників освітнього процесу

В загальному корекційно-реабілітаційна робота педагогів, психолога в умовах спеціального загальноосвітнього закладу передбачає вивчення резервних можливостей дитини, а також характер її розвитку у спеціальних корекційних умовах:
1. Навчально-виховний процес в освітніх (корекційних) закладах повинен мати корекційно-реабілітаційну спрямованість:
      спостереження за дитиною, динамікою її розвитку з використанням методів психолого-педагогічної діагностики;
      реалізація виховання й навчання, орієнтованого на конкретну дитину;
      врахування стану уваги, втомлюваності, працездатності кожної дитини з метою індивідуалізації обсягу навчальних завдань;
      врахування стану слуху, зору.дітей, адже особливості цих аналізаторів передусім позначаються на процесі засвоєння грамоти (читання та письма);
      .виявлення рівня актуального розвитку та зони найближчого розвитку дитини;
     проектування напрямів корекційно-виховної роботи з дітьми з урахуванням їхніх індивідуальних особливостей;
     прогнозування перспективних ліній розвитку особистості дитини;
      забезпечення максимального використання компенсаторних можливостей кожної дитини;
      подолання відставань у психофізичному розвитку дітей;
      удосконалення рухів та сенсомоторного розвитку:
розвиток дрібної моторики руки;
розвиток навичок каліграфії;
розвиток артикуляційної моторики;
•   корекція окремих сторін психічної діяльності:
розвиток зорового сприйняття та упізнавання;
розвиток зорової пам'яті та уваги;
формування узагальнених уявлень про властивості предметів (колір, форма, розмір);
розвиток просторових уявлень та орієнтації;
—розвиток уявлень про час;
.— розвиток слухової уваги та пам'яті;
розвиток фонетико-фонематичних уявлень, формування звукового аналізу;

•   розвиток основних розумових операцій:
формування навичок співвідносного аналізу;
розвиток навичок групування та класифікації;
формування навичок роботи за словесною та письмовою інструкцією, алгоритмом;

      розвиток різних видів мислення;
      корекція порушень у розвитку в емоційно-особистісної сфери (релаксаційні вправи для міміки обличчя, драматизація; читання за ролями, арт-терапія, арт-педагогіка тощо);
      розвиток мовлення, опанування техніки мовлення;
      розширення уявлень про довкілляг та збагачення словника;
       використання звукопідсилювалвної апаратури індивідуального та колективного користування (у навчанні дітей з порушеннями слуху), використання луп, окулярів та інших офтальмологічних пристроїв (для дітей з прушеннями зору), а також комп’ютерної техніки;
      удосконалення рухових навичок, маніпулятивної діяльності, зорово-моторної координації, тренування вестибулярного апарату (для дітей з порушеннями опорно-рухового апарату);
      створення сприятливих умов для засвоєння програмного матеріалу .розвитку їхніх здібностей, позитивних рис особистості, підготовка до трудової діяльності, самообслуговування, самозабезпечення, долучення до соціуму.

2. Проводити корекційно-розвивальну та реабілітаційну роботу з використанням новітніх досягнень у галузі корекційної педагогіки, спеціальної психології, соціальної педагогіки, медицини і практики:
      профілактичні оздоровчі заходи;
      психологічна-й фізична реабілітація;
      логопедична корекція;
•    соціально-педагогічна допомога;
'• професіино-трудова реабілітація;
      долучення батьків до корекційно-виховного процесу;
      сімейна психотерапія.

3. Скоординувати вплив усіх членів команди (керівника закладу, корекційних педагогів, лікарів, психолога, логопеда, соціального педагога, реабілітолога, батьків) з метою отримання позитивної динаміки в розвитку дітей, створення передумов для їх максимальної адаптації в соціумі. Члени команди спільно оцінюють стан розвитку кожної дитини, розробляють довгочасні й короткочасні індивідуалізовані плани роботи з дитиною, реалізують їх спільно з дитиною, вирішують питання залучення до команди інших фахівців, аналізують результати спільної діяльності, дають їй оцінку:
4.    Прогноз розвитку дитини за умов виконання та невиконання поданих вище основних напрямів корекційно-розвивальної роботи в спеціальній загальноосвітній школі.
5.Проведення моніторингу соціалізації випускників спеціальних загальноосвітніх закладів.
6. Аналіз та обробка даних моніторингу соціалізації

.У цілому корекційно-розвивальна робота у спеціальному освітньому закладі для дітей з особливими потребами спрямовується на коригування та розвиток усіх складових дефекту:
• пізнавальної сфери: відчуття, сприймання, уявлення, пам'яті, мислення і передусім вищих форм їх організації — логічних, довільних, опосередкованих мовленням, регульованих свідомістю, важливих для прий­няття та опрацювання інформації, пов'язаної із застосуванням знань, умінь, навичок у навчанні та трудовій діяльності;
  мовлення, його сигніфікативної, комунікативної та регулюючої функцій;
  навчально-практичної діяльності, дій, що мають загальноадаптаційне значення: навичок самообслуговування, загальнонавчальних та загальногрудових умінь;
  емоційної та вольової сфер;
  особистісних утворень: характерологічних рис, що відображають ідейно-моральну спрямованість, емоційно-вольові та інтелектуальні особливості (доброта, чесність, чуйність, дисциплінованість, наполегливість, сміливість тощо), розвиток задатків, нахилів, інтересів, мотиваційної сфери та ін., які мають адаптаційне значення.

Корекційну роботу здійснює, передусім, педагог, проте, перенесення позитивних зрушень у реальну життєдіяльність дитини можливе лише за участі у ній сім'ї. Тому педагог та психолог має навчити батьків прийомів організації ігрової та навчальної діяльності дитини, окремих корекційних прийомів і методів.
Проте, робота з батьками продовжується паралельно з корекційним впливом педагога на дитину. Слід, передусім, навчити батьків прийомів розвитку рухової сфери дитини, орієнтації у просторі, навичок самообслуговування і поведінки, її пам'яті, мислення, мовлення. Педагог пропонує батькам спостерігати за її діяльністю, забезпечує відеоінформацією, відпрацьовує педагогічні навички батьків під час проведення з ними ділових ігор, тренінгів і семінарів.

Співпраця з родинами та педагогами (вчителями, логопедом, дифектологом) полягає у:
  розробці індивідуальних рекомендацій щодо реалізації індивідуального підходу до дитини у школі й сім'ї, які стосуються, зокрема, урахування динаміки її втомлюваності, працездатності, темпів навчання, інтересів, властивостей вищої нервової діяльності, ефективних форм заохочення тощо;
  розробці порад і рекомендацій щодо створення сприятливого клімату для взаємодії дітей, котрі мають психофізичні вади з однокласниками, членами родини та іншими людьми;
  обговоренні індивідуальних умов створення ситуації успіху, переживання долання труднощів для кожного учня;
  залученні батьків і педагогів до виконання домашніх завдань, які даються на кожному груповому колекційному занятті;
  виконанні на окремих групових заняттях фрагментів домашніх завдань, заданих учителем, з використанням засвоєних прийомів і навичок пізнавальної діяльності;
  репетируванні на окремих групових заняттях у формі сюжетно-рольової гри відповідей учнів на уроці;
  створенні підтримуючих умов учителем на уроці для аналізу підготовленого домашнього завдання та демонстрації інших знань;
  наданні інформації про досягнення учнів під час корекційних занять, які потрібно переносити у навчальну діяльність та повсякденне життя;
  періодичному обговоренні досягнень і проблем учня.

Види корекційних програм, які створюються на основі співпраці педагогів, спеціалістів та батьків для подолання вад:
—  короткі експрес-програми (1—5 консультацій) з акцентом на цілеспрямованій корекції одного з дефектів (наприклад, корекції мовленнєвих порушень, пам'яті, уваги, самоконтролю при збереженому інтелектуальному розвитку);
тривалі програми (5—20 консультацій) з акцентом на розвитку й закріпленні новоутворень;
комплексні програми (можуть складатися з кількох тривалих програм), орієнтовані на розвиток і закріплення новоутворень у комплексному взаємозв'язку.



Поради батькам, вчителям, що виховують дитину з психофізичними вадами
1.      Створіть сприятливу, доброзичливу атмосферу в класі, в сім"ї.
2.      Заохочуйте і підтримуйте позитивний прояв уваги і хорошого відношення до такої дитини зі сторони оточуючих.
3.      Підкреслюйте успіхи, найменші досягнення, не концентруйте увагу на невдачах і помилках.
4.      Надання індивідуальної допомоги зі сторони дорослого повинно носити характер стимуляції, підбадьорювання, часткової підказки і т.п.
5.      Пояснення та інструкції повинні мати чітку, ясну і зрозумілу для даної дитини форму.
6.      Під час занять з дітьми -  уникайте багатослівних і абстрактних пояснень, використовуйте наочність.
7.      Для розуміння дітьми образних .виразів, метафор, доцільно використовувати спосіб встановлення асоціативних зв'язків з конкретними предметами, що лежать в основі порівняння. При поставленні запитань-уникайте механічних відтворень.
8.        Ставте дітей в такі умови, коли вони повинні розказувати про ту чи іншу подію.
9.       Задавайте запитання, завдання, які активізують мислення. Для розвитку психічних процесів корисно давати завдання з обмеженим часом чи поділене на окремі частини.
10. Якнайчастіше використовуйте у корекційно-виховній роботі, в повсякденному житті рольові ігри.
11. Сприймайте не дефект, а особистість дитини в цілому!

Та не зважаючи на етапи, особливості роботи з дітьми, що мають різні психофізичні вади, корекція потребує тривалої і системної роботи, яка охоплює всі види діяльності як в школі, так і поза школою. Через це дуже важливо, щоб корекційним завданням був підпорядкований не тільки урок, а й робота в групі продовженого дня, організація дозвілля дитини в школі та вдома, де знайдуть корисне застосування різні розвиваючі ігри, завдання, робота відповідно до віку і можливостей дитини.


Таким чином, враховуючи все вище сказане, можна зробити ряд висновків та надати рекомендації  щодо психолого-педагогічної реабілітації та корекції:
1.                  Навчально-виховний процес в спеціальний закладах повинен мати корекційно-реабілітаційну спрямованість.
2.                  Психолого-педагогічна корекція і реабілітація здійснюється на основі діагностичних даних.
3.                  В здійсненні корекційно-реабілітаційної роботи дотримуватись принципів: послідовності, системності, адекватності, гнучкості в здійсненні діяльності, конфіденційності, суб’єктивності, комплексності та ін.
4.                  Скоординувати вплив усіх членів команди (керівника закладу, корекційного педагога, лікарів, психолога, логопеда, соціального педагога, реабілітолога, батьків) з метою отримання позитивної динаміки в розвитку дітей, створення передумов для їх максимальної адаптації в соціумі.
5.                  В здійсненні психолого-педагогічної реабілітаційної програми обов’язково дотримуватись проходження етапів: прогностичного, формувального, організаційного, коригувально-реабілітаційного, оцінного.
6.                  Корекційно-розвивальна робота у спеціальному освітньому закладі повинна бути спрямована на коригування та розвиток усіх складових дефекту: пізнавальної сфери, мовлення, навчально-практичної діяльності (навичок самообслуговування, загально навчальних та загально трудових вмінь), емоційної та вольової сфер, особистісних утворень.
7.                  У процесі корекційно-реабілітаційної роботи доцільно використовувати такі методи: вправи розвивального характеру (спрямовані на корекцію і розвиток мислення, формування довільної уваги, розвиток логічної пам’яті, довільного запам’ятовування, корекції зв’язного мовлення); сюжетно-рольові ігри; арт-терапію ( в тому числі, музико- та казко терапію); психогімнастику.
8.                  На протязі здійснення психосоціальної реабілітації узгоджувати психологічний вплив з навчально-виховною роботою з метою перенесення результатів психокорекції на діяльність та поведінку дитини.
9.                  Педагогічний колектив повинен постійно формувати і підтримувати активність та мотивацію дітей та їх батьків щодо участі у корекційних заняттях за рахунок врахування віку дитини, її психофізичного стану, інтересів дітей.
10.              У процесі психолого-педагогічної реабілітації добирати і поєднувати відповідні види діяльності в навчальному процесі та організації дозвілля.
11.              З педагогічним персоналом паралельно здійснювати психологічну освіту у формі семінару із застосуванням елементів психологічного тренінгу: рефлексивно-перцептивного, комунікативних умінь і навичок, педагогічної взаємодії, особистісного росту.
12.              В корекційно-виховному процесі з боку педагога найкраще застосовувати партнерські стратегії соціальної взаємодії на принципах рівності та партнерства, спрямовуючи свою діяльність на формування в учнів соціально прийнятої поведінки.
13.              Спільна діяльність психолога і педагога повинна бути спрямована на навчання батьків пийомів організації та навчальної діяльності дитини, окремих корекційних прийомів і методів: прийомів розвитку рухової сфери дитини, орієнтації у просторі, навичок самообслуговування і поведінки, її пам’яті, мислення, мовлення.
14.              Корекційно-реабілітаційна робота в закладі повинна включати створення групи взаємодопомоги батьків з метою здійснення успішної соціалізації дитини, покращенню нормалізації життя родини; консультування родини з метою отримання спеціальних педагогічних, психологічних, медичних знань, необхідних для кваліфікаційного догляду.
15.               Постійно проводити корекційно-розвивальну та реабілітаційну роботу з використанням новітніх досягнень у галузі корекційної педагогіки, спеціальної психології, соціальної педагогіки, медицини і практики.

16.               Щороку здійснювати моніторинг соціалізації дітей та випускників спеціальних загальноосвітніх закладів з метою оперативного коригування індивідуальної реабілітаційної програми вихованців.

Рекомендована література до теми "Психолого-педагогічна реабілітація дітей з психофізичними вадами":

1.                  Бітянова М. Дитина у школі: технології розвитку.- К: Главник, 2007.-143с.
2.                  Бондар Л. Методичні рекомендації// Дефектолог.-2007.-№9.
3.                  Борщевська Л. Якщо в дитини порушення слуху//Дошкільне виховання.-2001.-№2.-С. 14-16.
4.                  Бугайова І. Соціалізація дітей з проблемами розвитку//Дефеколог.-2007.-№5.-С.15-18.
5.                  Вавіна Л. Корекційно-реабілітаційна модель специфічного компонента змісту освіти учнів з глибокими порушеннями зору // Дефектологія-2004.-№1.-С.11-14.
6.                  Васильковська С. Індивідуальна соціально-педагогічна та медико-психологічна карта супроводу учня з особливими потребами// Дефектолог.- 2009.-№3.-С.26-37.
7.                  Висоцька А. Вивчення особливостей корекційно-виховного процесу у спеціальних школах-інтернатах // Дефектологія.-2001.-№2.-С.13-17.
8.                  Ворощук О. реабілітація дітей з функціональними обмеженнями засобами мистецтва// Соціальний педагог.-2008.-№9.-С.42-44.
9.                  Гокіна   Л.   Організація   психологічного   супроводу   дітей   з   відхиленнями   у розвитку//Дефектолог.-2007.-№12.-С.8-10.
10.              Григор'єв А. Проблема взаємин у родинах, де є діти з аномаліями розвитку//Дефектологія.-2004.-№1.-С.48-49. .
11.              Грицюк Н., Гуцал Л.Діти з порушенням психофізичного розвитку: поради батькам// Дефектолог.-2008.-№12.-С.45-58.
12.              Дефектолог / Упоряд. В.Чайко.-К.,2006.-80с.-С. 17-29, 37-42.  
13.              Діти з обмеженими фізичними та розумовими можливостями в системі корекційного навчання і виховання.-К., 1997.  2.Дети с отклонениями в развитии / Под ред. М.С.Повзнер. -М.,1995.
14.              Закон України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» №2961-IV від 6.10.2005р.
15.              Игры как способ корекции недостатков в развитии школьников вспомогательной школы//Дефектология.-І97().-№4.-С.86
16.              Ілляшенко Т.Д., Стад ненко Н.М. Аномальна дитина в школі. - К.,1995.
17.              Ілляшенко Т.Д., Бастун Н.А., Сак Т.В. Діти із ЗПР та їх навчання.-К., 1997.
18.              Кемпбелл Р. Як по-справжньому любити свою дитину.-Черкаси, 2005.-С.132-138.
19.              Кукін В.  Психологічний  супровід дітей  в установах компенсаторного типу//Психолог.-2005.-№20 (Вкладка).
20.              Левченко Й. Ю., Приходько О. П. Технология обучения й воспитания детей с нарушением опорно-двигательного аппарата. — М., 2001. — 167 с.
21.              Лист МОН України №1/9-515 від 04.08.2009р. «Організаційно-методичні засади здійснення комплексної реабілітації учнів (вихованців) у спеціальних загальноосвітніх  навчальних закладах».
22.              Лурье Н.Б. Коррекционно-воспитательная работа со слабовидящими школьниками.-М.:Просвещение, 1979.
23.              Любащенко Т. Корекційна робота у школі-інтернаті: соціально-психологічний аспект//Дефектолог.-208.-№11.-С.16-19.
24.              Манова-Томова В.С. й др. Психологическая реабилитация при нарушениях поведения в детском воздасте.-София,1981.
25.              Миронова С. Особливості професійної діяльності корекційного педагога у роботі з сім'ями, що виховують дітей з порушеннями у розвитку// Дефектологія.-2006.-№4.-С.27-30.
26.              Миронова С. Концептуальна модель діяльності сучасного корекційного педагога // Дефектологія.-2007.-№1 .-С.3-6.
27.              Миронова С. Цілісність особистості педагога як необхідна передумова ефективності колекційної роботи// Дефектологія.-2007.-№3.-С.41-44.
28.              Наказ міністерства охорони здоров’я від 08.10.2007р. № 623 «Про затвердження форм індивідуальної програми реабілітації інваліда, дитину-інваліда та Порядку їх складання».
29.              Нижник Л., Сагірова О. Допомога дітям з особливими потребами. — К.: Ред. загальнопед. газ., 2004.
30.              Организация работи психолога школы-интерната. Методические рекомендации. -К, 1991.
31.              Плаксина Л.И. Игры и упражнения для ориентации в окружающей среде слабовидящих дошкольников//Дефектология.-1991.-№4.-С.68-70.
32.              Постанова  кабінету міністрів України від 08.12.2006р. №1686 про затвердження Державної типової програми реабілітації інвалідів.
33.              Постанова  кабінету міністрів України від 23.05.2007р. №757 «Положення про індивідуальну програму реабілітації інвалідів».
34.               Психология глухих детей /Под ред. И.М.Соловьева й др. - М.,1971.
35.              Рейда К.  Навчально-реабілітаційний  центр для дітей з  вадами фізичного та розумовогорозвитку//Дефектологія.—2001.—№3.
36.              Родименко І. Сучасна модель супроводу дітей з особливими потребами// Дефектоологія.-2003.-№2.-С.20-24.
37.              Романенко О. Психофізіологічні аспекти готовності дітей із церебральним паралічем до шкільного навчання//Дефектологія.-2006.-№3.-С.33-35.
38.               Справочник детского психиатра й невропатолога. - К.,1985.
39.              Чеботарьова О. корекційна спрямованість індивідуального навчання дітей із ДЦП// Дефектологія.-2005.-№2.-С.28-30
40.              Чеботарьова О. Особливості індивідуального навчання дітей з порушеннями опорно-рухового апарату//Дефектологія.-204.-№4.-С.14-17.
41.              Шевцов А. Педагогічні аспекти реабілітаційного процесу// Дефектологія.-2007.-№2.-С.10-13.
42.              Хохліна О. Теоретичні аспекти формування реабілітаційних центрів для осіб з порушеннями психофізичного розвитку// Дефектологія.-2007.-№2.-С.29-31.