«Система роботи корекційно-реабілітаційного простору інтернатного закладу освіти з формування емоційно-вольової сфери у дітей з функціональними обмеженнями».

     Психологічна корекція — це комплексний психологічний вплив на мету, мотиви і структуру поведінки суб'єкта, а також на розвиток певних психічних функцій: пам'яті, уваги, мислення.
   Психологічну реабілітацію розглядають як тривалий вплив, реалізований з урахуванням впливу різних систем чинників (біологічних, соціального середовища, психологічних), спрямованих на відновлення, корекцію або компенсацію порушених психічних функцій і станів. Така реабілітація спрямована на адаптацію особистості дитини до соціальних умов.
Характеристика емоційно-вольової сфери дитини школи-інтернату:
    знижений фон настрою;
    бідність емоцій;
    схильність до швидкої зміни настрою (пожвавлення переходить у плач, крик, піднесений настрій — у насупленість та агресію);
    емоційна бідність, яка зменшує негативні переживання та сприяє їх швидкому забуванню;
    неадекватні форми емоційного реагування на зауваження та заохочення;
    підвищена схильність до страхів та тривожності;
    спрямованість позитивних емоцій на отримання все нових і нових задоволень;
    надмірна імпульсивність, неврівноваженість;
    одноманітність емоційно-експресйвних засобів спілкування;
    нерозуміння емоційного стану іншої людини.

Особливості емоційно-вольової сфери дітей шкільного віку.

Здорова діти. Позиція дошкільника, школяра; реакції адекватні; адекватна самооцінка; дотримуються вимог; багаті емоції, стійкий настрій.
Діти із затримкою психічного розвитку. Позиція дошкільника; самооцінка занижена; інфантильні прояви поведінки; слабо дотримується вимог; яскраві і виразні емоції; періодична зміна настрою.
Розумово відсталі діти. Позиція дошкільника; реакції часто неадекватні; неадекватна самооцінка; слабо дотримується вимог; емоції бідні; настрій нестійкий.
Діти із вадами слуху. Неадекватна самооцінка; слабо дотримуються вимог; реакції інколи неадекватні; емоції виразні; періодична зміна настрою.
Діти із вадами зору. Неадекватна самооцінка; переважають негативні емоції; емоції виражають у звуках та виразних рухах; труднощі у дотриманні вимог.
Діти із ДЦП. Уповільнені мімічні реакції; підвищена емоційна збудливість; занижена самооцінка; лабільність настрою.

Умови проведення корекційно-розвивальної роботи:
•    аудиторія повинна бути просторою, затишною, зручною для роботи;
•    заняття повинні бути регулярними 1-2 рази на тиждень, в одному й тому самому приміщенні, ізольованому від зовнішнього шуму, в один і той же час;
•    кількість занять не менше 5-7;
•    для учнів з/о шкіл-інтернатів тривалість групових занять 45 -90 хв.;
•    тривалість групового заняття для дітей спеціальних з/о навчальних закладах (школах-інтернатах), що потребують фізичної та/або психічної корекції становить 35-40хв., індивідуальної – 20-25хв. Групи з урахуванням однорідності порушень з наповнюваністю 2-6чол. (Наказ МОН України про «Організаційно-методичні засади здійснення комплексної реабілітації учнів (вихованців) у спеціальних загальноосвітніх закладах» від 4.08.2009р. №1/9-515).

Під час роботи із групою дітей з психофізичними порушеннями слід враховувати:
1.    Різний темп роботи і динаміку наростання втоми.
2.    Врахування індивідуальних особливостей пізнавальних процесів.
3.    Врахування індивідуальних особливостей самооцінки, ставлення до власного дефекту.
4.    Орієнтація на індивідуальні особливості емоційно-вольової сфери дитини.
5.    Врахування індивідуальних потреб та інтересів дітей.
6.    Врахування особливостей характеру.

Зміст і форми корекційної роботи з дітьми:
1.    Проведення ігор та занять з усією групою з метою формування позитивного ставлення до перебування в закладі, до своїх товаришів по групі, групової кімнати та її обладнання.
2.    Проведення психогімнастичних ігор і вправ, з групами дітей (по 3-5),які:
•    потребують корекції емоційного стану або психологічних настанов;
•    надмірно вразливі і потребують спеціальних засобів профілактики нервових перевантажень;
•    недостатньою мірою володіють необхідними поведінковими або розумовими навичками і можуть засвоїти їх у процесі тренування.
3.    Індивідуальні  заняття з дитиною, яка знаходиться у важкому психологічному стані, з метою виявлення та усунення причин психологічного неблагополуччя або пом'якшення впливу на неї психотравмуючих факторів.
4.    Індивідуальна робота з метою визначення певних відхилень у розвитку та у поведінці дитини під час вступу до закладу, переходу в 5, 10 кл.
5.    Поліпшення психічного стану дитини, усунення звичних для неї способів переживань (зняття напруження, підвищення емоційного тонусу, вивільнення пригнічених емоцій — гніву, страху, образи) та вироблення шляхів конструктивного «відреагування» на них дитиною. З цією метою використовуються образотворчі завдання, етюди-драматизації, рольові ігри, гімнастичні вправи тощо.
6.    Корекція хибних уявлень дитини щодо оточуючих, занять, ігор (діяльності) і до себе самої має на меті: формування позитивного ставлення до себе та до інших, розвиток пізнавальних інтересів, відповідних соціальних мотивів, налагодження партнерських стосунків з однолітками, тренування навичок адекватного реагування на невдачу тощо.
7.    Психологічна підтримка дитини під час переживання нею психотравмуючих подій.

«Базова» структура корекційного заняття (етапи заняття): - ритуал вітання; - розминка; -рефлексія минулого заняття (якщо воно було); - вступ до основного змісту заняття; -вправи й процедури, що дозволяють освоїти основний зміст заняття; - рефлексія; - домашнє завдання; - ритуал прощання.

Умови для діяльності і тренування функцій у дитини, здатність регулювати різні сфери психічного життя складається з конкретних контролюючих умінь у цих сферах.
 У руховій сфері:
•    уміння довільно спрямовувати свою увагу на м'язи, що беруть участь у русі;
•    уміння розрізняти і порівнювати м'язові відчуття;
•    уміння визначати відповідний характер відчуттів (напруження — розслаблення, важкість — легкість тощо) та рухів, що супроводжуються цими відчуттями (сила — слабкість, різкість — плавність, темп, ритм).
Перші два вміння можна з успіхом тренувати у кожної дитини, останнє багато в чому залежить від природної обдарованості — точного м'язового відчуття і моторної спритності. Проте можна допомогти дітям розвинути це вміння, використовуючи механізм функціональної психофізичної діяльності.
В емоційній сфері:
•    уміння довільно спрямовувати свою увагу на емоційні відчуття, що переживаються;
•    уміння розрізняти і порівнювати емоційні відчуття, визначати їх характер (приємно, неприємно, неспокійно, дивно, жахливо тощо);
•    уміння одночасно спрямовувати свою увагу на м'язові відчуття і на експресивні рухи, супроводжуючи ними будь-які власні емоції та емоції оточуючих;
•    уміння довільно «відтворювати» або демонструвати емоції за заданим зразком.
У сфері спілкування:
•    уміння сприймати, розуміти і розрізняти чужі емоційні стани;
•    уміння співпереживати ;
•    уміння адекватно реагувати.
В поведінці:
•    уміння визначати конкретні цілі своїх учинків;
•    уміння шукати і знаходити, вибираючи з безлічі варіантів засоби досягнення цих цілей;
•    уміння перевіряти ефективність обраних шляхів: діями, помилившись і виправивши помилки, керуючись досвідом пережитих почуттів або аналогічних ситуацій у минулому;
•    уміння передбачати кінцевий результат своїх дій і вчинків;
•    уміння брати на себе відповідальність.

Елементи формування емоційно-вольової сфери:
    Ознайомлення дітей з поняттями «емоції», «настрій», «інтонація».
    Розширювати знання про емоції та почуття.
    Вчити розуміти власні почуття,.
    Ознайомити з поняттями «міміка», «пантоміміка».
    Вчити розуміти, правильно передавати мімікою свої емоції та почуття.
    Розвивати вміння описувати свої емоції та почуття.
    Створювати ситуацію емоційного комфорту.
    Розвивати вміння правильно оцінювати себе.
    Підвищувати самооцінку.
    Формувати позитивне ставлення до себе.
    Розвивати вміння правильно оцінювати себе та інших.
    Розвивати здатність до емпатії.
    Виховувати чутливість до емоційного стану інших.
    Розширювати знання дітей про моральні людські  якості.
    Формувати морально-етичні уявлення та адекватні форми поведінки.
    Створювати позитивний настрій.
    Зниження емоційного напруження.
    Навчати прийомів само релаксації.
    Розвивати уяву, фантазію.
    Тренувати психомоторні функції.
    Вчити долати замкнутість, пасивність, страх.

Рекомендації:
1.    В річному плануванні передбачати здійснення корекції емоційно-вольової сфери дитини.
2.    Створити необхідні умови для розвитку емоційно зрілої, впевненої у своїх силах, цілеспрямованої особистості.
3.    Під час здійснення корекцйно-розвивальної роботи дотримуватись умов проведення занять.
4.    При складанні програм корекції та створення корекційно-реабілітаційного простору враховувати особливості емоційно-вольової сфери дітей з різними функціональними порушеннями, рівень прояву емоційно-поведінкових реакцій.
5.    Активізувати процес самопізнання, бажання розібратись у власних емоціях, почуттях, поведінці шляхом здійснення корекційно-розвивальної та соціально-перетворювальної роботи щодо формування нових поведінкових стратегій та навичок особистісного спілкування у групі однолітків та дорослих людей.
6.    Створити умови для розвитку емпатійних здібностей, навчити співвідносити їх з відповідною ситуацією.
7.    Сприяти розвитку в дитини свого внутрішнього емоційного світу і вміння володіти власними емоціями та поведінкою, формуючи навички рефлексії та самоаналізу.
8.    Своєчасно виявляти учнів, які потребують додаткової психологічної підтримки з урахуванням індивідуальних особливостей та психофізичного стану.
9.    Формувати в учнів навички та вміння зняття психомоторного напруження, прийомів саморозслаблення.
10.    Формувати нові поведінкові стратегії та навички особистісного спілкування у групі однолітків та дорослих людей.
11.    Забезпечити належну узгоджену взаємодію педагогів, вихователів, батьків, дитини у формуванні емоційно зрілої, соціально адекватної особистості шляхом проведення спільних занять, залучення педагогів та батьків у різноманітні соціально-психологічні та виховні заходи.
12.    Розробити та впроваджувати комплекс корекційних занять, орієнтованих  на формування емоційно-вольової сфери з метою підготовки дітей до самостійного життя в суспільстві.

Рекомендована література:
1.    Бурменская Г. Возрастно-психологическое консультирование. Проблемы психологического развития детей / Г.Бурменская, О.Карабанова, А.Лидерс. – М.: Изд-во МГУ, 1990. – 136 с.
2.    Дидактичні та соціально-психологічні аспекти корекційної роботи у спеціальній школі: Наук.-метод. зб. / За ред. В.І.Бондаря, В.В.Засенка. – К.: Науковий світ, 2004. – Вип. 5. – 374 с.
3.    Засенко В. Інтеграція осіб з порушеннями слуху: проблеми, пошуки, перспективи / В.Засенко, А.Калупаева // Кроки до компетентності та інтеграції в суспільство: Науково-методичний збірник / Ред. кол.: Н.Софит, І.Єрмаков та ін. – К.: Контекст, 2000. – С.61-63.
4.    Иванченко Г.В. Психология восприятия музыки: подходы, проблемы, перспективы. – М.: Смысл, 2001. – 264 с.
5.    Некрасова І. Вплив зорових та афективних порушень на характер спілкування дошкільнят з вадами зору // Дефектологія. – 2001. – N 1. – С.20-24.
6.    Некрасова І. Особливості психологічної корекції поведінки афективних слабозорих дошкільників // Дефектологія. – 2001. – N 4. – С.23-28.
7.    Мастюкова Е.М. Ребенок с отклонениями в развитии. – М., 1992.
8.    Марінушкіна О.Є., Замазій Ю.О. Порадник практичного психолога.-Х.:Основа, 2007.
9.    Марінушкіна О.Є., Замазій Ю.О.Корекційні програми на допомогу практичному психологуДНЗ.-Х.:Основа, 2008.
10.    Петрушкин В.И. Музыкальная психотерапия. – М.: Владос, 2000. – 176 с.
11.    Приходько О.Г., Моисеева Т.Ю. Дети с двигательными нарушениями: Методическое пособие. – М.: Полиграф сервис, 2003. – С. 4–9.
12.    Синьова Є. Тифлопсихология. – К.: ВО УОЦ – БФ “Візаві”, 2002. – 296 с.