Психолого-педагогічна реабілітація дітей з психофізичними вадами.

Рекомендовані ігри та вправи для дітей з вадами

Вправи та ігри для психокорекції мають відповідати таким вимогам:

• використання різних рівнів виконання завдань: наочно-дійового, наочно-образного, вербального відповідно до концепції поетапного формування розумових дій.

•         дотримання принципу поступового ускладнення завдань у межах зони найближчого розвитку дитини;

•  проведення корекційних вправ не лише на ігровому, а й на дидактичному матеріалі відповідно до програм певних предметів для забезпечення перенесення сформованих пізнавальних операцій і дій у навчальну діяльність;

•  спонукання дітей використовувати засвоєні прийоми пізнавальної діяльності на уроках і під час виконання домашніх завдань.

Розумово відсталі діти, діти із ЗПР

1. Ігри, що сприяють розвитку зорових, слухових, нюхових відчуттів, окоміра. Це ігри типу: «Якого кольору не стало?», «Впізнай запах(звук)», «Визнач на дотик», «Впізнай товариша по голосу» і ін.

 «Впізнай товариша по голосу». Учень, що стоїть спиною до класу, вгадує свого товариша по фразі: "Впізнай мій голос!» Ускладнення гри: двоє одночасно висловлюють: "Спробуй впізнати наші голоси".

2. Ігри, що розвивають спостережливість, увагу, уяву, пам'ять. Це ігри на порівняння, узагальнення, спостережливість: «Скільки предметів ти помітив?», «Відшукай предмет», «Хто швидше збере?», «Що закреслити і що підкреслити?» і ін.

«По полотну з трьома горошинами". Потрібно пройти по "полотну"(доріжці) з одного кінця класу в інший, тримаючи на долоні книгу, на якій лежать три горошини (розподіл уваги).

3.         Ігри на розвиток мови, мовлення. Це ігри, що сприяють розвитку мови, кмітливості, швидкості реакції: «Закінчи слово», «Назви круглий(квадратний, трикутний) предмет», «Назви одним словом», «Навпаки», «Доповни речення» і ін.

«Назви предмет». Ведучий називає ознаку, а учень - предмет, який може нею володіти: вузька - стрічка, довгий -канат, солодкий -  цукор і т.п.

4. Ігри і вправи для корекції моторики. Це використання різноманітних конструкторів, мозаїк, кубиків, робота з пластиліном; ігри з фішками, вправи з колесом, м'ячем; ігри типу: «Боротьба», «Каруселі», «Лелека ходе по болоті».

Діти з вадами зору

1. Ігри на розвиток сенсорної сфери і сенсорної діяльності. Це ігри, що сприяють формуванню вмінь у дітей розрізняти, порівнювати, виділяти і називати характерні ознаки і властивості предметного світу. Наприклад: «Хто швидше збере палички?», «Знайди такий же», «Якої геометричної фігури не стало?», «Чого не стало?», «Розклади за кольором», «Розклади за відтінками» і т.п.

«Хто швидше збере палички». Дітям пропонується в стаканчики певного кольору зібрати палички такого ж кольору. З цих же паличок вони викладають різні геометричні фігури і прості предметні зображення (хатка, ялинка і ін.). Мета гри: диференціація кольору, рахування.

2. Логічні ігри, які спрямовані на формування вміння класифікувати, групувати, систематизувати предмети за загальними і відмінними ознаками. Це ігри типу: «Кожній іграшці своє місце», «Знайди дерево, квітку за картинкою», «Одінь ляльку», «Постав речі на місце», «Знайди чашці місце», «Хто з яким м'ячем грає» і т.п.

«Вгадай за описом». Пропонується картинка із зображенням предметів: іграшки, меблі, взуття, посуд і ін. Завдання: «Відгадай загадку, опиши предмет»". Хто відгадує, той отримує картку. Виграє той, у кого буде більше карток.

3.   Словесні ігри, намалювати, що дане слово означає; зв'язати слово з ілюстрацією, що його зображує; скласти якомога більше слів, що починаються однаково і ін.

Діти з вадами слуху

1.                  Ігри для розвитку дрібної моторики. Це вправи з ґудзиками, кубиками, пірамідкою, мозаїкою, конструкторами і ін.

"Розклади у чашки". Дитині пропонують зібрати ґудзики двох кольорів (червоні і білі) з підлоги, поділити їх у чашки відповідного кольору.

2.      Ігри для формування просторової орієнтації і просторових уявлень. Це завдання на складання предмету з кількох частин. Всі ігри проводяться з, дітьми за наочним зразком дорослого.

3.      Ігри на розвиток творчості. Дорослий показує уявні дії з предметами, а дитина поступово, наслідуючи дорослого сама буде фантазувати і здійснювати різноманітні уявні дії.

4.      Ігри на розвиток мовлення. Це вправи, які пов'язані із використанням предмета в різноманітних ситуаціях. Для розвитку активного словника привчати вживати відомі дітям слова та речення для висловлювання своїх бажань. Наприклад: «Я хочу пити», «Ходімо гуляти» тощо. Якщо дитина починає використовувати жести, міміку, дорослий повинен виразом обличчя показати, що не розуміє, або ж повторити своє прохання ще раз.

5. Ігри, що розвивають психічні процеси та спостережливість. Це завдання на знаходження подібності та відмінності, порівняння, групування. Ігри типу: «Чого не стало?», «Знайди пару», «Порівняй» і т.п. Всі ігри, вправи проводяться на наочному матеріалі.

Діти з ДЦП

1.                  Ігри на розвиток сенсорних систем та функцій, смислової пам’яті, уваги (зосередженості), просторової уяви, в тому числі розуміння сторін (ліва-права).

      Наприклад, «Паровозик», «Сороканіжка», «Капітан» тощо.

«Сороконіжка».  Діти встають (сидять) один за одним, поклавши свої руки на того учасника, що стоїть попереду. Перша дитина (голова) командє іншим (тулубу) рухи чи дії: «Права (ліва) нога (рука) вперед (вверх, вниз…)» Діти (тіло сороканіжки) старається повторити ці дії чи рухи.

2.                  Ігри на розвиток мови та мовлення.

3.                  Вправи та ігри на розвиток великої та дрібної моторики.

4.                  Ігри та вправи на формування і підтримку позитивної мотивації.

5.                  Ігри, спрямовані на регуляцію емоційно-вольової сфери: подолання страхів, тривожності, надмірної ранимості, вразливості, подолання агресивності; врави на релаксацію, вміння знімати напругу.

6.                  Ігри на розвиток цілеспрямованої діяльності.

7.                  Вправи, спрямовані на активізацію ініціативності, згуртованості колективу.

Треба неодмінно пам’ятати, що психокорекційна робота може включати в себе індивідуальну, групову форми роботи, а у структурі кожного заняття потрібно виділяти початковий, основний та заключний етапи.

На першому етапі створюється доброзичливий психологічний клімат, формується позитивна мотивація до занять, засвоюються правила участі у групі, впроваджуються групові традиції (зокрема вітання і прощання, вправи на згуртування дітей і формування в них установки на взаємопідтримку). Метою початкового етапу є налаштування дітей на позитивну взаємодію і зниження їх нервово-психічного напруження. Для цього використовуються психогімнастичні та комунікативні ігри.

Другий етап є формувальним і найтривалішим. На цьому етапі відбувається реалізація зазначених вище напрямів психокорекційного впливу. Темпи просування визначаються зоною найближчого розвитку дітей. Заняття необхідно організовувати таким чином, щоб у кожної дитини щоразу було якесь досягнення і переживання успіху.

Основний етап полягає у формуванні психічних функцій і операцій, передбачених метою психокорекційного заняття, і містить гармонійно поєднані завдання всіх напрямів психокорекції. Перевагу слід віддавати поліфункціональним завданням, спрямованим на одночасну корекцію різних психічних функцій.

Третій етап — завершальний, учнів налаштовують на самостійність у поведінці, навчальну діяльність, взаємодію з іншими людьми, усвідомлення того, що вони вже не потребують постійної систематичної психологічної допомоги.

На заключному етапі використовуються рефлексивні вправи на усвідомлення результатів і досягнень заняття, свого ставлення до них. Кожен учасник має одержати психологічне «погладжування» від товаришів та психолога. Використовуються психогімнастичні вправи, спрямовані на розслаблення, відпочинок, перехід до інших режимних моментів життя. Заняття слід закінчити ритуалом прощання.

Групова та індивідуальна психокорекція ефективна за умови одночасної, системної реалізації третьої складової — узгодження психологічного впливу з навчально-виховною роботою з метою перенесення результатів психокорекції на діяльність та поведінку дитини.

У самій корекційно-реабілітаційній роботі можна виділити три періоди:

•  перший — інтенсивної корекції, покликаний забезпечити соціально-психологічну адаптацію та оптимізацію психічного розвитку учнів з психофізичними вадами в умовах навчаль-виховного процесу;

•  другий — закріплення і поглиблення досягнутих результатів;

•  третій — підтримка поступального психічного розвитку дитини та оптимальних умов її навчання і взаємодії з соціальним середовищем; профілактика можливих ускладнень у критичні періоди психічного онтогенезу.

Найбільше занять необхідно проводити у перший період, у другий — 'їх кількість зменшується, а у третій період заняття проводяться за потребою (з ініціативи як психолога, так і дитини).